День трагедії на ЧАЕС

39 років минуло з тієї жахливої квітневої ночі 1986 року, коли над мирним українським Поліссям здійнялося полум’я атомного реактора. Вибух на Чорнобильській атомній електростанції став не лише найбільшою техногенною катастрофою в історії людства, а й національною трагедією для мільйонів українців.

Біль Чорнобиля – це біль тисяч загиблих ліквідаторів, які ціною власного здоров’я та життя зупинили розповсюдження смертоносної радіації. Це біль евакуйованих мешканців Прип’яті та навколишніх сіл, які в одну мить втратили свої домівки та звичне життя. Це біль дітей, народжених і вирослих у зоні відчуження, з підірваним здоров’ям. Це біль усієї нації, яка відчуває на собі її довготривалі наслідки.

Але Чорнобиль – це не лише біль, це й пам’ять. Пам’ять про героїзм простих людей – пожежників, військових, шахтарів, медиків, які, не вагаючись, кинулися в епіцентр небезпеки, щоб врятувати світ від ще більшої біди. Учні вшанували подвиг героїв-ліквідаторів під час уроку-реквієм "Чорнобиль: біль і пам'ять України" та поклали квіти до пам'ятників героїв-ліквідаторів у с.Страхолісся та пам'ятника Володимиру Правику у с.Горностайпіль.

Пам’ять про Чорнобиль має жити в серцях українців, передаватися з покоління в покоління. Ми не маємо права забути подвиг ліквідаторів, що ціною власного життя і здоров'я зберегли майбутнє прийдешнім поколінням.